Перш ніж створити цей сайт, я намагався надати викладену тут інформацію декільком українським політикам через FaceBook, електронні листи, телефонні дзвінки. З одним із політиків довелось зустрітись, але далі зустрічі справа не рушилась.
Певний час я боявся комусь розповісти про своє формулювання української національної ідеї, щоб в мене її не вкрали і не видали перед виборами за власну. Я боявся, але не викрадення, а сплюндрування нашої ідеї засобами втілення. На жаль, в наш час таке трапляється щоразу. Після низки листів, дзвінків та зустрічей я зрозумів, що наших політиків з опозиції ця тема не цікавить. Звертатись до чинної влади Януковича — сором для самої ідеї, на жаль.
Можливо я помиляюсь в тому, що національна ідея українським політикам не потрібна і не цікава, але навіть якщо і потрібна, то політики просто не знають що з нею робити далі! І це є, на мою думку, головною проблемою! У мене склалось таке враження, що після почутого формулювання національної ідеї, вони подумали: "І що мені далі з цим робити?", — і злякались.
Я нікого не звинувачую. Інакше і бути не могло. Така моя думка про наших політиків. І це ще не найгірша думака серед існуючих.